Вийшла друком нова редакція роману, який змусив Андрія Кокотюху припинити участь у конкурсі «Коронація слова»
Є на зачарованій Десні потаємне місце, яке називають Тихим Затоном. Ще ніхто не дістався дна, яке ховає темна вода. За місцевими переказами, раз на сто років із глибини піднімається чудовисько і полює на людей. Аби задобрити істоту, в усі часи їй приносили людські жертви. Казка? Страшна легенда? Можливо – але один за одним у Тихому Затоні почали гинути місцеві рибалки. Відразу згадалася стара легенда. І знаходиться сміливець, готовий кинути виклик прадавньому Злу й з`ясувати, хто або що ховається в темній воді.
– Ідею написати детективний роман, суголосний «Собаці Баскервілів» Конан Дойла, але на українському матеріалі і в українських реаліях, виношував давно. Але коли 2005 року побував на Десні, де працювала стара, знайома ще з мого дитинства база відпочинку, побачене допомогло скласти сюжет, – згадує Андрій Кокотюха. – Слід зауважити: до того часу в мене вже вийшло зо три десятки книжок, проте власне детективів – лише два. Причому обидва мали лише журнальні варіанти. А загалом детективів в Україні на той час писали дуже мало. Попри багатющі шари фольклору, який можна і треба використовувати, детективних романів на фольклорній основі не було зовсім. Містика й готика могли бути використані й використовувалися в так званій «химерній прозі», котра швидше показувала внутрішні світи авторів та виступала формою протесту проти соціалістичного реалізму. Тож «Темна вода» стала першим готичним детективом в Україні.
У середині 2000-них набув популярності конкурс «Коронація слова», організатори та спонсори якого, подружжя Юрій і Тетяна Логуші, задалися амбітною метою вишукувати саме жанрову, масову літературу, яка в Україні перебувала в маргінальному становищі. Від 2000-ного до 2005-того року Андрій Кокотюха регулярно брав участь у конкурсі . Щороку отримував відзнаки, пройшовши шлях від дипломанта до лауреата другої премії, яку розділив із колегою Ірен Роздобудько. До всього, саме тогочасна «Коронація» давала старт саме україномовним рукописам – до того часу видавці їх здебільшого не розглядали. І рукопис спершу отримував відзнаку, а потім – привертав увагу котрогось із видавців.
Тож Кокотюха за звичкою й сталою традицією вирішив подати «Темну воду» на «Коронацію слова». Водночас написав підлітковий роман «Зоопарк або Діти до 16 років», обравши зовсім інакший стиль та манеру оповіді. Підписавши рукописи різними псевдонімами, автор відправив їх на конкурс із різних міст. Результат: улітку 2006-того року на сцені театру імені Івана Франка йому вручили відразу дві премії: другу – за «Зоопарк» і Гран-прі – за «Темну воду».
– Більше подібного прецеденту історія конкурсу не знала, – згадує автор. – Своєрідною розплатою за зухвалу подвійну перемогу стала неможливість брати участь у «Коронації» далі як автор романів. Бо Гран-прі, за умовами, цей шлях закривало: вважається, що здобув вершину. Звісно, потім були спеціальні відзнаки за «Пророчицю» і «Червоного» та призові місця за сценарії «Язиката Хвеська» і «Катерина». Але місце для інших колег я все ж таки звільнив.
«Темна вода» витримала два видання і дві редакції. Зараз у Видавництві «Навчальна книга – Богдан» вийшла третя, де додано більше реалій нашого часу доби – але сюжет не змінився. Цей готичний детектив дав початок неофіційній серії собі подібних: «Легенда про Безголового», «Аномальна зона», «Пророчиця», «Темна вода», «Чужі скелети», «Повний місяць». Елементи готичного детективу використані в книжках серійних видань – «Привид з Валової», «Вигнанець і навчена відьма», «Вигнанець і перевертень», та у романах циклу «Павутиння мороку».
У проєкті «Радіодетектив» на «Радіо: Культура» звучить радіовистава за мотивами «Темної води».
Крім Андрія Кокотюхи, в жанрі готичного детективу в Україні системно працює Сергій Пономаренко.