«А цікаво, чи дає нинішня епідемія сюжети для українських письменників?», – запитує час від часу в віртуальних співрозмовників котрийсь із користувачів Facebook. Водночас хіба лінивий не закликав переглянути фільм Стівена Соденберга «Зараження», створений 2011 року. Ще – зріс попит на роман Альбера Камю «Чума», його запитують не лише в Україні, а й у Європі.
Дивно, як з початком карантину й вимушеної ізоляції не почали шукати, читати й перечитувати «Володаря мух» Вільяма Голдінга та/або «Аванпост прогресу» Джозефа Конрада. Про «Робінзона Крузо» Даніеля Дефо і «Таємничий острів» Жуля Верна взагалі мовчу…
До речі, хто забув: рік тому, після обрання президентом України Володимира Зеленського, на теренах нашої країни підскочив інтерес до творів Джорджа Орвелла «Колгосп тварин» та «1984». Обрання Зеленського, як і коронавірус – споріднені локальні катастрофи для нас. Але інтерес до фільмів та книжок на певні задані теми – наслідок того, що їхні автори в різний час виписали модель певної ситуації.
Гаразд, якщо вам більше до вподоби слово «передбачили» – вживу і його. Митцям дуже кортить вважати себе пророками, а бути ними – те, в чому багато хто з творців бачить сенс власного життя. Проблема коронавірусу як теми для книг/фільмів/серіалів – він тут і тепер.
Епідемія лишиться в минулому швидше, ніж літератор напише твір. А сценарист – створить сценарій. Тим більше, навіть якщо його вирішать втілити у фільм – мине в кращому разі два роки. Ну, нехай півтора – за умови, що знайдеться мільярдер, готовий викласти гроші на виробництво з власної кишені.
Коронавірус не такий страшний, як його наслідки. Насамперед – безробіття, руйнація бізнесів, котрі надають послуги в сферах дозвілля: ресторанного, туристичного, загалом індустрії розваг. Сюди, хочете ви того чи ні, зашиємо книжковий, видавничий бізнес. Розкрию секрет: вже зараз видавці припинили друк книжок. Узагалі. Коли все налагодиться, книжкова й кіновиробнича справи довго вставатимуть після нокауту.
Повірте: художні твори, де герої переживають емідемію коронавірусу та маразм, пов`язаний з нею в Україні, не ті, котрі треба продукувати в першу чергу.
Відповідні новини вже втомлюють. Та де: художні твори про Майдан, його героїв, тріумфи й трагедії, не мали попиту вже від річниці подій. Тобто – від 2015 року. Чи актуальні зараз художні твори про війну на Донбасі, тим більше – про окупований Крим і все, що з ним пов`язане? Ризикну заявити: на жаль, актуальні новини на ці теми. Актуальні кроки, які треба зробити Україні для перемоги.
Тобто, актуально все, що стосується інформації в форматі «тут і тепер». Є й напевне будуть ще художні твори на воєнну тематику. Поезія, проза, фільми на кшталт «Кіборгів» та «Іловайська 2014». Але вони мають значення й вагу, як фіксація певного часу, певних звичаїв і тенденцій. Та й то – їхня вага є такою, бо війна, на жаль, ще триває й триватиме. Вона поруч навіть із тими, хто вперто її не помічає.
Коронавірусу ж не буде. Він на нас вплине – проте не в такій мірі, не в тому масштабі, аби письменники засіли ковбасити романи. А сценаристи – сценарії. Хочете секрет? Два тижні тому мені як сценаристу закинули 3 (три) пропозиції негайно розробляти серіали «з коронавірусом». Минуло два тижні – пропозиції скасовано. Бо дивитися треба вперед, і думати про оптимізацію, локалізацію, ставання на ноги, зміцнення. І зважати на епідемію, проте не робити з нею сюжетів.