Уперше від початку масштабного російського вторгнення в Україні поповнять бібліотечні фонди новими українськими книжками. Програма «Книжкові гранти для бібліотек» передбачає для цього 1 080 000 гривень. Показово, що програма буде орієнтуватися на потреби бібліотек – вони склали перелік бажаних книжок. І хоча йдеться про 36 із більш як 15 тисяч бібліотек, результат опитування на складений на його основі рейтинг слід вважати репрезентативним.
Така думка Андрія Кокотюхи, який уже скоро як рік із власної ініціативи збирає через соцмережу Facebook книжки для поповнення бібліотечних фондів. За цей час надійшло 290 заявок, із них виконано від 14 лютого 2023 року й дотепер 265. Бібліотекарі, переважно сільських бібліотек, до заявок додають перелік авторів, чиї книжки затребувані читачами та мають через те підвищений попит.
– Отже, при бажанні такі заявки теж можна вважати опитуванням. А враховуючи кількість бібліотек – доволі репрезентативним, – коментує Андрій Кокотюха. – Прохання моїх заявників та рейтинг, складений на основі опитаних 36 бібліотек, збігаються практично один до одного.
П`ятірку лідерів очолює Світлана Талан – за даними видавництва «КСД» загальний тираж її книжок становить 800 000 копій. На другому місці за запитами – Василь Шкляр, третє – Дарина Гнатко. А четверту позицію з мінімальним відривом посів Андрій Кокотюха. Замикає п`ятірку Володимир Лис. У переліку також Юрій Винничук, Ірен Роздобудько, Ольга Саліпа, Наталя Гурницька, Макс Кідрук – загалом названо 142 українські автори. Серед них переважає жанрова література, хоча є й поезія, книжки на історичну тематику й зовсім трошки – так званої «високої полиці». Закупівлю книжок проводять Українська асоціація видавців і книгорозповсюджувачів у партнерстві з благодійним фондом «Бібліотечна країна» та благодійною організацією «Благодійний фонд громади Харкова «Толока».
– Я побачив у публікації так закид, як бентегу і смуток із того приводу, що бібліотекарі не замовляють книжок письменників, чиї життя забрали росіяни. Зокрема, йдеться про Володимира Вакуленка та Вікторію Амеліну, – говорить Андрій Кокотюха. – На моє глибоке переконання, тут потрібна окрема програма, окремий підхід і окрема культурно-інформаційна політика. Зі свого боку я по мірі можливостей купую книжки загиблих колег і додаю до комплекту додатково. Проте потрібні тематичні вечори пам`яті з читаннями й обговореннями. На жаль, людей не повернеш, але за життя вони точно хотіли ширшої аудиторії, як і кожен митець. Але поки книгу купують, читають та обговорюють – вона живе разом із пам`яттю про авторів. Тим часом книги колег, котрі на фронті, я планую надалі купувати для бібліотек.
Водночас Андрій Кокотюха опинився серед тих, хто отримав спеціальну подяку від Українського Інституту Книги за служіння, особистий внесок і надійне партнерство в справі популяризації української книги.
