Вийшов друком перший комікс, розроблений Андрієм Кокотюхою. Це не лише текст діалогів, а й загальна концепція. «Позивний Голод» – український комікс, у основі якого лежать реальні історії реальних військових. Сюжети автор брав із зведень, котрі надали в штабі Сухопутних військ України. А Всесвіт коміксу складається з героїв, котрі носять позивні діючих військових. За Голодом, Колом, Гаєм та Сойкою, втіленими художником Євгеном Коваленком, стоять захисники України, котрі брали й досі беруть участь у змодельованих авторами успішних військових операціях.
– Так, я знаю, що вже без малого десять років виходить серія коміксів «Кіборги». І в кожному випуску – реальна основа та реальні персонажі. Але, по-перше, це дуже мало, бо комікси популярні і можуть у простій, доступній формі розповідати про героїзм українців передусім молодій аудиторії. А отже, мала б створитися ціла індустрія героїко-патріотичних мальованих історій. По-друге, «Позивний Голод» відходить від глорифікації «Кіборгів» у бік позитивної міфологізації наших воїнів. Адже класичні комікси, зокрема від Marvel та DC – це протистояння супергероїв та суперлиходіїв. У нашій версії українські воїни знищують російських зомбі, демонів, вампірів та іншу нечисть. Як любитель казок та фольклорних персонажів підтверджую: вони лишаються в пам’яті довше та задають і формують правильні моделі поведінки.
Андрій Кокотюха давно любить комікси та графічні романи. До речі, попри візуальну схожість це два різних види одного сегменту мальованих історій. Комікс зазвичай невеликий за обсягом, і згодом кілька окремих випусків можуть скластися в одну книжку-історію. Натомість графічний роман відразу виходить книжкою більшого обсягу. І не обов`язково може мати продовження. Хоча історії, наприклад, про Бетмена, Гелбоя чи Супермена виходять як у форматі коміксу, так і графічного роману. А Джо Гілл, син Стівена Кінга, випускає графічні романи з продовженням («Локі: Ключі від розуму») та без («Кошичок без голови»). Хоча в Україні їх часто плутають із типовими коміксами.
– Коли я вчився, уявлення про комікс складав лише з коротеньких «Пригод Перченяти» та дитячій сторінці журналу «Перець», – пояснює Андрій Кокотюха. – Їх у СРСР було дуже мало. Вважайте, практично не було. Тож не можу пояснити, звідки я знав, як вони творяться. Але знав, бо в школі на уроках малював цілі детективні серії коміксів на аркушах із зошитів у клітинку. Я дуже погано малюю, проте ці мої саморобні комікси ходили по руках. Однокласникам цікаві були не малюнки, а власне історії. Вони все розуміли, стежили за героями та чекали нових пригод.
На Заході комікси і графічні романи – потужна впливова індустрія. В Україні поки що це не надто системні видання. Тому хочеться, аби «Позивний Голод» знайшов своє місце саме серед героїко-пригодницьких історій. У яких українці протистоять Злу та перемагають його силою та розумом.