Як завжди на висоті

Насамперед хотілося відзначити невтомну працю Андрія Кокотюхи. Автор не зупиняється на досягнутому і тому завдяки його творам ми можемо насолоджуватися цікавими і інтригуючими романами, які тримають нас в напрузі і дають можливість відійти від сьогодення.

Отже його новий роман “Вигнанець і перевертень”.

Це вже третя книга із нового циклу ретродетектву видавництва “Віват”. Дві попередні я прочитав на одному диханні і тому з нетерпінням чекав на продовження нових пригод колишнього слідчого Платона Яковича Чечеля. І відразу по прочитаному вирішив поділитися своїм відгуком, який можливо знайде свого читача і нарешті він перехилить свої сумніви і приєднається до когорти тих хто так полюбляє пригоди і історичні романи. Цього разу Кокотюха переносить нас до Харківської губернії.

Грудень 1913 року – рік складний. Політична атмосфера в очікуванні нової війни. Я умовно розділив роман на три частини.

Перша частина дає можливість поринути у нову карколомну пригоду за участю Чечеля. Він виступає приватним детективом за дорученням і викриває змову чоловіка, який намагався вбити власну дружину. На кону стояли як це часто буває -гроші, а насамперед кошти жінки. Зговір розкрили і в знак подяки Чечеля запрошують бути гостем на приватній новорічній вечірці, потрапляючи в коло досить впливових харків’ян.

Друга частина ніби нагадала мені класичний роман Агати Крісті “Десять негренят”, так як один за одним гинуть гості і виключно чоловіки. Чечель береться за розслідування за не простих умов. Навколо кружляє снігова хуртовина і особняк відрізаний від навколишнього світу. А тут ще ходить легенда про перевертня. Все ніби підтверджує стару легенду-сліди, смерті від пазурів невідомого. Я намагався розплутати клубок, але мені це не вдалося. І в цьому я бачу велику заслугу автора. Вміє Кокотюха занурити нас у свій неповторний і напівмістичний пазл.

Третя частина і остання розкриває всі таємниці справи про вбивства доводячи нас до свого логічного кінця-досить непередбачуваного і запохлюючого. Чудова мова, такі не схожі один на одного персонажі. Відтворення деталей того часу дає роману свою особливість. Автор плідно працював над книгою, як в принципі і завжди. Все на максимальному рівні. Як висновок-роман “Вигнанець і перевертень” рекомендую всім пошановувачам цікавої і непередбачуваної історії. Вона того варта. З великим нетерпінням буду чекати нових пригод Платона.

Сергій Лушников

 Джерело: https://www.yakaboo.ua

Третій ретро-детектив з циклу про розслідування Платона Чечеля.

Залишити відповідь