Обережно, дитячий письменник мріє про диктатуру!

«Увів би диктатуру, поки не виборсаємося з болота», – коментує журналу «Країна» казкар Сашко Лірник (в миру – Олександр Власюк). Далі мріє про такого собі українського Піночета, здатного врятувати країну. Не він перший і, на жаль, не він останній демонструє не так невігластво, як коротку пам’ять. Аугусто Піночет справді силою скинув комуністичну владу Сальвадора Альєнде. Але при тому облаштував на Національному стадіоні в Сантьяго концтабір, де катували і вбивали людей щодня.

 

Боротися з комуністами такими методами – нічим від них не відрізнятися. Дитячий письменник, який розповідає милі казки з лірою в руках, нічим не відрізняється від українського поета Павла Тичини. Той без малого сто років тому теж закликав: «Всіх панів до`дної ями! Буржуїв за буржуями будем, будем бить!» І погано закінчив, бо потрапив під каток тієї самої диктатури оспіваного ним пролетаріату. Цього б не сталося, аби Тичина справді перейшов до диктаторського табору.

 

Дивно, сумно, навіть небезпечно, коли про необхідність диктатури як єдиного порятунку говорить дитячий письменник. Причому в мене нема жодних підстав сумніватися в його щирості. Щира любов до диктатури так чи інакше, в прямій чи непрямій формі буде доноситися Лірником Сашком до дітей, які не менш щиро ним захоплюються. Лишається зрозуміти, що робитиме казкар, коли диктатуру Україна, не дай Бог, здобуде. Стане диктатором – чи все ж його жертвою.

 

Андрій Кокотюха

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *